Зі скарбниці народної медицини взято чимало високоефек¬тивних лікувально-профілактичних засобів. Серед них певне місце займає бджолина отрута — апітоксин (від латинського аріз — бджола й грецького іохікоп — отрута). Відомо, що давніх часів у народній медицині як лікувальний засіб засто¬совувався не тільки бджолиний мед, але в багатьох випадках і бджолина отрута.
Чому протягом довгих століть бджоли вижили й майже не змінилися, тоді як багато комах і тварин зникли, навіть ди¬нозаври?
Уважається, що бджоли зуміли вижити завдяки своїй здат¬ності жалити. У медоносної бджоли (робочої й матки) на кінці черевця є орган захисту — жалкий апарат. Він складається з жала, двох отрутних залоз і резервуара для отрути. Бджоли використовують його при захисті гнізда, потомстза й для са¬мооборони. Матки застосовують жало лише в боротьбі із су-' перниками.
При ужалєнні бджола ударом черевця втикає вістря жала в шкіру. Ритмічно скорочуючись, мускулатура жала проштов¬хує його дедалі глибше й одночасно нагнітає отруту через ка¬нал жала в ранку. Бджола, що вжалила іншу бджолу або яку-небудь комаху (але ж це природне призначення її отрутної зброї), не втрачає жала й взагалі не зазнає при цьому ніякого збитку. Тільки в тому випадку, якщо бджола жалить людину або тварину, вона розплачується за це життям. Вжаливши, бджола летить, а її жалкий апарат разом із резервуаром отру¬ти, отрутною залозою й останнім вузлом черевного нервового ланцюжка відривається від її черевця й залишається в ранці. При цьому колюча частина жала має зазубринки, що пере¬шкоджають його витяганню, мускулатура жала продовжує скорочуватися, нагнітаючи отруту аж до повного спорожню¬вання резервуара.
Сьогодні, завдяки широким дослідженням, вивчені різні питання фізіологічної дії, хімічного складу й методики за¬стосування бджолиної отрути — апітоксину. Він поліпшує за¬гальний стан організму, сон, апетит, ферментативні процеси, кровотворення, підвищує стійкість до радіації. Експеримен¬тальне вивчення свідчить про велике значення препаратів при лікуванні нервової й серцево-судинної систем (радикуліт, не¬врит, плексит, гіпертонія, стенокардія, тромбофлебіт, спон¬диліт та ін.). Не призначають лікування бджолиною отрутою людям з алергійною реакцією, серцевою недостатністю, туберкульозом легенів, при ураженні печінки, нирок, підшлункової залози й деяких інших хвороб.
Хоча бджільництво є найдавнішим видом господарюван¬ня людини, хімічний склад бджолиної отрути почали вивча¬ти порівняно недавно й дослідили ще не повністю.
Свіжовидобута бджолина отрута — прозора, ледь жовту¬вата рідина з різким специфічним запахом, пекуча й гірка на смак. Вона досить густа, містить у середньому 40 % сухих ре¬човин. Реакція отрути кисла, питома вага 1,131, на повітрі швидко твердіє. Отрута руйнується травними ферментами й окислювачами, добре розчиняється у воді й кислотах (але не розчиняється в спирті). Разом із тим розчини бджолиної отру¬ти нестійкі, швидко піддаються бактеріальному зараженню й розпаду.
Висихаючи на повітрі й перетворюючись на тверду масу, отрута втрачає ароматичні речовини й близько 25 % жирних кислот. У висушеному вигляді стійка й може зберігатися про¬тягом тривалого часу. Руйнують її сильні кислоти (азотна, сірчана), етиловий спирт, сонячне світло, висока температура (100-110 °С і більше). Низькі температури й заморожування сприяють зберіганню отрути.
Сьогодні майже повністю встановлений складний хіміч¬ний склад бджолиної отрути. У ньому виявлені понад 50 різ¬них речовин і зольних елементів, з них 9 мають білкове по¬ходження.
Основним компонентом отрути є поліпептид мелітин (близь¬ко 50 % у сухій речовині). Більшість змін, що наступають в організмі під впливом ужалення бджолами, обумовлені саме дією мелітину на нервову систему, м'язи, кров і кровообіг. Це дуже отруйний білок високої молекулярної ваги, що скла¬дається з 26 амінокислотних залишків. Мелітин має надзви¬чайно різнобічну фізіологічну дію на організм, зокрема, роз¬чиняє червоні кров'яні кульки, викликає скорочення гладкої й поперечносмугастої мускулатури, знижує кров'яний тиск тощо. Приблизно по 2 % у складі отрути займають інші пепти¬ди — апамін і так званий МСД-пептид (який дегранулює гладкі клітини). Пептид апамін складається з 18 амінокис¬лотних залишків.
На частку мініміну, секапіну, дофаміну, норадреналіну й інших пептидів припадає близько 16 %. Біологічно активний амін гістамін впливає на склад і властивості крові й обумов¬лює місцеву реакцію організму на ужалення. Важливими складовими частинами отрути вважаються ферменти фосфо-ліпаза А (14 %) і гіалуронідаза (20 %). Зокрема, фосфоліпа-за А здатна розщеплювати лецитин, який входить до складу оболонок клітин (що може призводити до ушкодження клітин аж до повного їх розпаду), впливає на еритроцити, викликаю¬чи їхній гемоліз. Також фосфоліпаза А призводить до перетво¬рення в організмі нешкідливих речовин на отрутні. Гіалуроні¬даза підвищує проникність кровоносних судин, обумовлюючи швидкість усмоктування отрути й підсилюючи її місцеву дію, сприяє поширенню в організмі активних начал бджолиної отрути.
У складі отрути багато вільних амінокислот, глюкоза, фруктоза, органічні кислоти, зольні елементи, серед яких переважає магній, жироподібні, ароматичні й інші речовини. Амінокислоти, які входять до складу бджолиної отрути, та¬кож мають певну дію на організм, наприклад, метіонін впли¬ває на жировий обмін, запобігає відкладенню жиру в печінці. Неорганічні кислоти (мурашина, соляна, ортофосфатна) ви¬кликають почуття печіння при ужаленні бджоли.
Із бджолиної отрути можна виділити досить активні за своїм впливом на організм речовини: ацетилхолін і гістамін. Вміст гістаміну порівняно невеликий —■ усього від 0,06 до 1 %. Натомість кількість ацетилхоліну перевищує його вміст у всіх інших тваринних тканинах. Гістамін і ацетилхолін мають різнобічну дію на організм людини й, зокрема, розширюють кровоносні судини, підвищують їхню проникність, знижують кров'яний тиск і т. п.
До складу бджолиної отрути також входить безліч хіміч¬них елементів: водень, вуглець, кисень, азот, калій, кальцій, залізо, магній, фосфор, мідь, цинк, сірка, марганець, йод, хлор. Складна хімічна природа визначає також складність дії бджолиної отрути на організм людини. Це спричиняє також той факт, що штучне введення отрути в організм із лікуваль. ною метою не завжди дає задовільні результати, тому широ¬ко застосовується більш безпосередній вплив — ужалення бджолами.
Бджолина отрута — старий і вірний засіб, який широко застосовується від різних недуг. Його рекомендували ще Гіппократ, Гален, Цельсій та ін. У народній медицині також широко використовується отрута бджоли за допомогою пря¬мих бджолоужалень.
В епоху Середньовіччя ужалення бджолами широко вико¬ристовувалося в народній медицині багатьох країн. Так, ста¬ли вже хрестоматійними приклади про чудесне лікування Карла Великого й Івана Грозного від подагри за допомогою бджолиних ужалень.
Застосування бджолиної отрути в народній медицині як лікувальний засіб ґрунтувалося на багаторічних спостережен¬нях. З покоління в покоління народ передавав історію ліку¬вання шляхом бджолоужалень таких захворювань, як ради¬куліт, ревматизм, ураження суглобів та ін.
Природно, першими, хто спостерігав цілющі властивості бджолиних ужалень, були бджолярі, що рідко хворіли рев¬матизмом і подагрою. Тому саме вони стали головними про¬пагандистами лікування бджолоужаленнями, вони ж часто були й лікарями.
