Метод внутрішньошкірного упорскування апітоксину, отриманого від бджіл, має переваги перед методом природних ужалень, тому що дозволяє призначати різні дози залежно від стану хворого. Крім того, у лікарнях, клініках, амбулаторіях завжди можна мати запас готового апітоксину.
Лікарі вважають найзручнішим і найефективнішим внут-рішкірне (між епідермою й дермою) введення розчину апі¬токсину. У шкірі знаходиться одна п'ята частина крові, і апі¬токсин відразу розновиться із кров'ю по всьому організму. При підшкірному упорскуванні розчину можна ввести знач¬но більше апітоксину (1 мл), але лікувальний ефект при цьо¬му менш задовільний, ніж при внутрішньошкірному упорс¬куванні. Внутрішньошкірно вводять його 0,1, 0,2 або 0,3 мл. Впорскують спеціальною голкою з муфтою. У наш час елект¬рофорез (іонофорез) широко застосовують у клініці внутріш¬ніх, нервових, хірургічних, гінекологічних і інших хвороб. Цей метод ґрунтується на електролітичній дисоціації й з усіх способів введення ліків через шкіру є найкращим. Електро¬форез зручний тим, що, не порушуючи цілісності шкіри, не викликаючи болючого подразнення (за винятком невеликого почервоніння ділянки шкіри, що зазнала електрофорезу), змінює загальну реактивність організму. А це обумовлено впли¬вом постійного струму й апітоксину. Лікування цим методом проводиться у фізіотерапевтичних кабінетах багатьох ліка¬рень і поліклінік.
Бджолину отруту можна ввести в організм хворого й ути¬ранням апітоксинової мазі, виготовленої із чистого апітокси¬ну, білого вазеліну й саліцилової кислоти, що розм'якшує зовнішній шар шкіри (епідерміс) і підвищує його проникність. Оскільки апітоксин може потрапити в кров тільки через уш¬коджену шкіру, до складу мазі входять дрібні силікатні кри¬стали, які її травмують. Призначене лікарем лікування апі-токсиновою маззю хворий може проводити сам у домашніх умовах.
Американські фахівці запропонували використовувати бджолину отруту у формі таблеток. Таблетки з отрутою кла¬дуть під язик і смокчуть. При вживанні всередину апітоксин не має належного ефекту, тому що під дією ферментів шлун¬ково-кишкового тракту легко руйнується. Така оригінальна й зручна лікарська форма для бджолиної отрути застосована вперше й, безсумнівно, представляє, великий науковий і прак¬тичний інтерес. Таблетки містять різні кількості бджолиної отрути, очищеної від токсичного протеїну (білка) і пофарбо¬ваного в різні кольори залежно від дози отрути. Фарбування здійснюється нешкідливими рослинними фарбами. За один курс лікування рекомендується прийняти 28 таблеток, що містять отруту 215 бджіл.
За даними деяких лікарів, бджолина отрута —специфіч¬ний засіб при справжньому ревматизмі, тобто при хворобі Со¬кольського — Буйо, при якому хворий легко переносить бджо¬лині ужалення. Натомість при інфекційних артритах на ґрунті сифілісу, гонореї, туберкульозу введення бджолиної от¬рути викликає сильну місцеву й загальну реакцію організму. Тому деякі лікарі не без підстави пропонували застосовувати бджолині ужалення з діагностичною метою — для встанов¬лення справжнього ревматизму.
Звідси не слід робити висновок, що лікування бджолиною отрутою потрібно застосовувати тільки в тих випадках, коли всі відомі сьогодні лікувальні засоби випробувані й виявили¬ся безрезультатними. Навпаки, доцільно відразу ж при вста новленні діагнозу, тобто в гострому періоді хвороби, удатися до цілющої бджолиної отрути. У цих випадках цілком дос¬татньо курсу лікування (200 бджолиних ужалень), а іноді навіть неповного курсу (100 бджолиних ужалень), і хворий нерідко позбувається ревматизму. к У народній медицині бджолина отрута здавна застосову¬валася також при лікуванні деяких захворювань очей. Забо¬ронене прикладання бджіл для ужалення до закритих повік, шкіри шиї, обличчя, голови й інших місць тіла, що виріз¬няється великою чутливістю до отрути. Також не рекомен¬дується застосування апітоксинотерапії для лікування дітей і підлітків. Тільки в тих випадках, коли звичайні медикамен¬тозні й санаторно-курортні методи лікування виявилися не¬ефективними і є явні показання для застосування бджолиної отрути (наприклад, упорний ревматизм), братися до цього лікування треба з великою обережністю й лише під спостере¬женням досвідченого лікаря-педіатра.
Як уже було сказано, лікувальна дія бджолиної отрути різнобічна. Вона розширює дрібні артерії й капіляри, змен¬шує в'язкість і швидкість зсідання крові, знижує артеріаль¬ний тиск, поліпшує функції кровотворної системи, впливає на обмін речовин (зокрема, зменшується кількість холесте¬рину в крові), поліпшує сон і апетит.
Апітоксин застосовується, крім уже згадуваних хвороб, також при тиреотоксикозі першого й другого ступенів і з ме¬тою поліпшення обміну речовин у хворих після деяких хірур¬гічних операцій.
Бджолина отрута є лікувальним засобом при різного роду невритах (запаленнях нервів), гіпертонічній хворобі, базе-довій хворобі й інших, а також при ревматизмі.
Ревматизм — це захворювання не тільки й навіть не стіль¬ки суглобів, скільки всього організму загалом. Велике значен¬ня при апітерапії має правильне, раціональне харчування.
При ревматизмі уражаються не тільки суглоби й серце, але й система травлення — шлунок, підшлункова залоза, печін¬ка, порушуються функції головних травних залоз.
У цьому зв'язку рекомендується протягом строку лікуван¬ня бджолиною отрутою дотримуватися молочно1рослинної дієти, багатої вітамінами, і, звичайно, повністю утримувати¬ся від спиртних напоїв. Рекомендується збагачення раціону сирими овочами й фруктами, відварами плодів шипшини, пшеничних висівок. Лікування бджолиною отрутою є також ефективним засо¬бом при таких хірургічних захворюваннях: деформуючий анкілозуючий спондильоз (хвороба Бехтерева), деформуючий спондилоартроз, деформуючі поліартрити, судинні захворю¬вання.
Хворий повинен довіряти лікареві, тоді ужалення прине¬суть користь. Розпочинаючи лікування бджолиними ужален-нями в клінічних або домашніх умовах, завжди потрібно мати напоготові засоби, здатні надати швидку й ефективну допо¬могу при отруєнні бджолиною отрутою.
Пацієнти під час лікування бджолиними ужаленнями по¬винні одержувати повноцінну й висококалорійну їжу з вели¬ким вмістом вітамінів, особливо С і Вг Не слід включати до раціону велику кількість вуглеводів (хліба, картоплі, цукру, джему, варення й т. д.), бажано обмежити споживання кухон¬ної солі. Добре замінити частину цукру або інших вуглеводів натуральним бджолиним медом, хоча б по 1 ч. ложці вранці й увечері. Дітям і підліткам рекомендується молоко, сир, фрук¬ти, особливо в поєднанні з медом: у молоко або кефір варто додати мед, зробити сирну масу з медом, а яблука, особливо кислі, з медом набувають приємного смаку. Необхідно зазначити, що у хворих, яким показане ліку¬вання бджолиною отрутою, ні пухлини, ні хворобливості після бджолиного ужалення, як правило, не спостерігається. Навіть одночасне ужалення 20-30 бджіл хворий переносить легко. Однак, коли хворий видужує або його стан значно поліп¬шується, в окремих випадках ужалення декількох або навіть однієї бджоли вже викликає звичайну місцеву реакцію (по¬червоніння ділянки шкіри, пухлина, хворобливість і т. д.). Застосовується апітоксинотерапія у вигляді електрофоре¬зу при ревматизмі, захворюваннях периферичної нервової системи, ревматоїдному артриті в хронічній і підгострій стадії, деформуючому артрозі й при захворюваннях артеріальних судин кінцівок. Також є дані про одержання обнадійливих результатів при лікуванні хворих із захворюваннями пери¬феричної нервової системи (радикуліти, неврити, плексити). Характерно, що при цьому значно поліпшувався стан здоро¬в'я, апетит і сон. Зменшувалися болі в суглобах, відновлюва¬лася їхня рухливість.
Подібні результати лікування обумовлені тим, що бджо¬лина отрута блокує провідність чутливих нервів і в такий спосіб сприяє зменшенню й навіть припиненню невралгічних і ревматичних болів, розширює дрібні кровоносні судини, поліпшуючи в такий спосіб кровопостачання тканин, стиму¬лює кровотворення й знижує вміст холестерину в крові.
Негативним боком лікування маззю слід вважати травму¬вання великої ділянки шкіри при втиранні. Лікувальний ефект при введенні апітоксину внутрішньошкірно й іонофо-резом значно вищий, ніж при вживанні апітоксинової мазі.
Легені людини складаються з 700 млн легеневих пухирців, стінки яких пронизані кровоносними судинами. Підрахова¬но, що якщо розгорнути стінки легеневих пухирців і скласти їх поруч, то вони покриють поверхню майже в 90 м2. У зв'язку із цим усмоктування лікарських речовин відбувається в леге¬нях скоріше, ніж у шлунково-кишковому тракті. Тому введен¬ня в організм апітоксину методом інгаляції викликає високий лікувальний ефект. Метод простий і полягає в тому, що пари гарячої води, вдихувані хворим, насичуються апітоксином, який швидко всмоктується в легенях.
Проведені численні дослідження встановили, що апіток¬син (у гомеопатії називається Арів) навіть у гомеопатичних дозах проявляє свою біологічну дію й залежно від ступеня розведення має різну фармакологічну активність.
Зміїна й бджолина отрути мають багато спільного. Окис¬лювачі (марганцевокислий калій), а також алкоголь нейтра¬лізують токсичну дію бджолиної й зміїної отрут. Важливе значення має місце введення отрути. Смерть настає від пара¬лічу дихального центру. їжак має однаковий імунітет проти зміїної й бджолиної отрут, а кінь досить чутливий до апіток¬сину й зміїної отрути. Доведена можливість перехресної іму¬нізації тварин проти отрути гадюк і бджолиної отрути. Уста¬новлено також, що кальметтовська сироватка проти зміїної отрути має терапевтичну дію при отруєнні бджолиною отру¬тою. Показання для застосування бджолиної й зміїної отрут майже однакові: віпратокс (раніше — віпракутан) і вірапін, або апізартрон, застосовуються при м'язовому ревматизмі, ревматизмі суглобів і сухожиль, запальних і дегенеративних процесах суглобів, невралгії й т. д.
Деякі лікарі особливо високий терапевтичний ефект спо¬стерігали від почергового застосування препаратів бджолиної й зміїної отрут, тобто один день хворий втирав у шкіру одно¬го плеча вірапін, на інший день у шкіру іншого плеча — віпра¬токс, на третій день хворий втирав у шкіру одного стегна вірапін, на четвертий день — у шкіру іншого стегна віпратокс, тобто так само, як ми рекомендуємо лікуватися бджолиною отрутою. Бджолина й зміїна отрути, потрапивши в кров, роз¬носяться нею по всьому організму і є отрутами, що вплива¬ють на нервову систему, але в лікувальних дозах вони харак¬теризуються анальгезувальними властивостями. Можна припускати, що токсичний протеїн (білок), потрапивши в кров, стимулює «оборонні засоби» організму на боротьбу із чу¬жорідним білком.
Таким чином, хоча бджоли й змії філогенетично далекі одні від одних, але отрути представників цих перетинчасто¬крилих і плазунів мають спільне: при правильному застосу¬ванні їх у лікувальних дозах вони цілющі й повинні широко застосовуватися в терапевтичних цілях, зрозуміло, під спо¬стереженням досвідченого лікаря.
А ось ще один факт, який свідчить на користь застосуван¬ня бджолиної отрути: лабораторним мишам, опроміненим протягом 24 годин рентгенівськими променями в 825 рентген, була уведена під шкіру бджолина отрута, розчинена в хлори¬стому натрії. Вижило 80 % мишей!
