Назва цього продукту походить від двох слів латинського й грецького походження: «про» —спереду* «поліс» —форте¬ця, місто. Це, очевидно, пов'язане з тим, що за допомогою прополісу бджоли регулюють отвір льотка, складають про¬поліс біля льотка, утворюючи широкий «килим», яким про¬ходять всі бджоли, які заходять до вулика, або виходять із нього. Таким чином, прополісний килимок виконує функцію дезінфекційного бар'єра.
Прополіс (бджолиний клей, замазка, бджолина або вос¬кова смола) являє собою клейку смолисту речовину, що є у вулику ремонтно-будівельним матеріалом. За допомогою прополісу бджоли склеюють між собою усе більш-менш рух¬ливі частини свого житла, замазують отвори, щілини, щоб уникнути протягів, зайвої вологості, зміцнюють стільники, полірують внутрішні стінки вулика й чарунки стільників перед кладкою яєць і в такий спосіб поліпшують мікроклі¬мат вулика.
Прополіс використовується бджолами як антисептичний матеріал, тому що в умовах концентрації, що складає 50-60 тисяч бджіл у вулику, набуває виняткової властивості за¬хищатися від будь-якого патогенного агента (віруси, бактерії, гриби). При такій скупченості заразні хвороби призводили б до повної загибелі сім'ї.
Прополіс знаходить застосування для бальзамування тва¬рин, що потрапили у вулик і були вбиті (миші, ящірки, шерш- -ні, мурахи, слимаки, жаби).
*. Існують різні думки щодо походження прополісу. При¬хильники теорії зовнішнього походження прополісу вважа¬ють, що бджоли збирають його зі смолистих виділень кори, бруньок берези, тополі, верби, кінського каштана й інших хвойних і листяних дерев. Вони стверджують, що бджоли зби¬рають прополіс у такий спосіб: спочатку бджола забирає за допомогою мандибуд шматочок смоли або виділення, які пе¬реробляє, а потім поміщає в кошичок однієї задньої ніжки. Таким чином, бджола виробляє обніжжя, як і при збиранні пилку. їз цим вантажем смоли бджола летить до вулика, де інші бджоли забирають у неї обніжжя й використають за при¬значенням.
Відповідно до теорії внутрішнього походження, прополіс є смолистим залишкам від першої фази переварювання пил¬ку. Робочі бджоли ковтають пилок, у кишечнику пилкові зер¬на набухають і лопаються. З них виливається гілазма, яку бджоли використовують для годівлі молодих бджіл — году¬вальниць розплоду. З оболонок пилкових зерен утворюється бальзам, який бджоли виділяють у вигляді крапель. Цей баль¬зам і є основною складовою частиною прополісу.
Рослинне походження прополісу підтверджує ідентичність його хімічного складу й екстрактів бруньок берези бородав¬частої, тополі чорної й інших представників рослинного цар¬ства. Зі спиртових екстрактів берези бородавчастої (Веіиіа уеггисоза) були виділені й ідентифіковані такі ж сполуки й приблизно в такій самій концентрації, як і з прополісу. Ува-жається, що найпоширенішим (65 %) типом прополісу є «бе¬резовий».
Другим за поширеністю (15 %) є «тополиний» тип пропо¬лісу. Його хімічний склад можна порівняти з виділеннями тополиних бруньок (Рориіиз пі£га). Третій за поширеністю тип прополісу — «березово-тополиний» (15 %). 5 % зразків прополісу зараховано до виділень різних рослин. льотка на стінках вулика, і менше в знятому з рамок і полот-нинок.
Винятково цінними й практично значущими є результати досліджень із вивчення впливу прополісу на обмінні процеси в організмі людини. Прополіс інтенсифікує обмін речовин, що проявляється в стимуляції їхнього росту й розвитку.
Установлена участь прополісу в регуляції ендокринної системи: впливає безпосередньо на систему гіпофіз — кора надниркових залоз, сприяє виділенню кортикостероїдів і при¬душує активність дужкової й панкреатичної залоз.
Анестезуюча сила 0,25% -вого розчину прополісу пере¬вершує дію кокаїну й новокаїну. Анестезуючу дію забезпе¬чують ефірні олії прополісу. 0,25% -вий розчин ефірної олії прополісу викликає повну анестезію протягом 12,5 хвилин. При проведенні порожнинних операцій підтверджені анес-тезувальні властивості прополісу як при загальному, так і при місцевому застосуванні гідроспиртових екстрактів про¬полісу.
Висока місцева анестезувальна дія 2-4% -вого спиртового розчину прополісу відзначена при гіперестезії твердих тканин зуба, при знеболюванні патологічних кишень ясен. Водний екстракт прополісу (30 г прополісу на 100 мл дистильованої води) при застосуванні у вигляді аплікацій у чистому вигляді або у вигляді кашки з білою глиною усуває печіння, біль, сти¬мулює епітелізацію ерозій і тріщин при лікуванні заїд, кан-дидомікозу слизуватої оболонки ротової порожнини, хейлітів, глосальгії.
Препарати прополісу здатні стимулювати фактори природ¬ної резистентності й імунітету.
Незважаючи на численні повідомлення про атоксичність і нешкідливість препаратів прополісу багаторазове застосуван¬ня їх іноді обумовлює сенсибілізацію й подальшу гіперреак-тивність, переважно вповільненого типу, у тварин і людини. Зустрічаються люди, що володіють підвищеною чутливістю до прополісу. При цьому з'являється сверблячка, іноді — сип. Після припинення приймання прополісу ці явища поступово зникають. Як правило, алергійні реакції на прополіс виникають в осіб з алергією до самих бджіл або їхніх ужалень, а також в осіб з яким-небудь алергійним захворюванням: бронхіальною аст¬мою, діатезом, кропивницею й т. ц. Скажімо, можливе виник- л нення важких нападів ядухи після інгаляції із прополісом у хворих на бронхіальну астму. Не виключений розвиток ана¬філактичного шоку після розтирання навіть 2% -вою спирто¬вою настойкою прополісу з метою лікування радикуліту у хворих з алергією до ужалення бджолами.
Спектр впливу прополісу на організм людини набагато ширший і не обмежується вищеописаними прикладами й вла¬стивостями. Відзначається також антионкогенна дія пропо¬лісу. Екстракт прополісу повністю придушує ріст злоякісних клітин у концентрації 50 мкг/мл і вище, що близько до кон¬центрації синтетичних протипухлинних препаратів.
На додаток до вищенаведедінх прикладів про різноманіт¬тя впливу прополісу на організм людини й тварин можна відзначити насамперед антибактеріальну, віруліцидну, фун¬гіцидну, протизапальну, регенерувальну (відновлювальну), протирадіаційну, антикоагуляційну, антиоксидантну, анес-тезувальну, іммуностимуляційну, антитоксичну, дезодору-вальну дії. Під впливом прополісу не виникає істотних відхи¬лень у роботі внутрішніх органів. Фармакологічні й клінічні дослідження підтвердили нешкідливість прополісу.
Підвищений інтерес до прополісу викликаний його бага¬тогранною біологічною активністю. Одними із цінних, у плані ч практичного використання, є антимікробні властивості про¬полісу. Різні види мікроорганізмів проявляють різну чут¬ливість до прополісу. Так, на пластинках із нативного пропо¬лісу гинули: стафілококи — через 0,5-6 годин, сальмонели — 1-6 годин, ешерихії — 2—6 годин і т. п. Бактеріостатичні кон¬центрації прополісу коливалися залежно від виду мікроор¬ганізмів від 0,0005 до 0,1 г сухої речовини екстрагованого прополісу на 1 мл живильного середовища.
Антимікробну дію проявляють також препарати, приго¬товлені з використанням прополісу (мазі, екстракти, водно-спиртові емульсії, прополісові масла, біогелі й ін.). Віск із прополісу також має виражену бактерицидну дію, однак про¬тимікробна активність воску нижча, ніж у прополісу. На відміну від воску прополісові мазі мають більш виражену бак¬терицидну активність у порівнянні із прополісом.
Поряд з антибактеріальними прополіс і його препарати проявляють виражені антивірусні властивості й мають фун¬гіцидний ефект.
Прополіс стійкий до високих температур. Навіть стерилі¬зація в автоклаві при тиску пари в одну атмосферу протягом 20 хвилин не позбавляє препарати прополісу антимікробних властивостей.
Прополіс підсилює антимікробну дію антибіотиків, а дія високих температур не позначається на його антимікробних властивостях. При тривалому застосуванні препаратів пропо¬лісу не встановлена поява прополісорезистентних (толерант¬них) штамів мікроорганізмів.
Біологічні властивості прополісу пояснюються, насампе¬ред, наявністю значних кількостей фенольних сполук (фла¬воноїдів і фенолокислот). У складі, прополісу знаходяться флавони (хризин, тектохризин, лютеолін, апігенін та ін.), флавоноли (кверцетин, кемпферол, галангін, ізіальпінін, ра-моцитрин), флавонони (піноцембірин, піностробін та ін.), фенолокислоти (транскавова, транскумарова, трансферулова, корична, ванілінова й ін.). Установлено також наявність тер-пеноїдів, а-ацетоксибетуленола, бісаболола й ароматичного альдегіду ізованіліну (3-метоксибензальдегід). Міститься в ньому також бензойна кислота, що володіє вираженою здат¬ністю затримувати ріст і розвиток мікроорганізмів. Виділені також складні ефіри вказаних вище кислот із коніфериловим, коричним й іншим спиртами.
Такі кислоти, як ферулова, кавова, бензойна й інші, зара¬ховують до біологічно активних речовин. Вони проявляють виражені антибактеріальні властивості. Ферулова кислота, наприклад, пригноблює ріст як грампозитивних, так і грам-негативних бактерій. Крім цього, фенолокислоти мають в'яз¬ку дію, що сприяє загоєнню ран і виразок. Ці сполуки прояв¬ляють також жовчогінну, сечогінну, судиноукріплювальну й протизапальну дію. Ненасичена жирна кислота — 2-деценова, що міститься в прополісі, у результаті надходження із секретом (верхньоще¬лепних) залоз робочих бджіл характеризується протиокисни-ми властивостями.
У прополісі виявлені калій, кальцій, фосфор, натрій, магній, сірка, хлор, алюміній, ванадій, залізо, марганець, цинк, мідь, кремній, селен, цирконій, ртуть, фтор, сурма, кобальт та інші зольні елементи в сприятливому длй організ¬му людини співвідношенні.
Словом, прополіс — це складний комплекс речовин, що формувався паралельно з еволюцією бджоли, забезпечив і продовжує виконувати захисну функцію цього виду комах. Завдяки розмаїтості його складників важко уявити синте¬тичні аналоги, що характеризуються такою ж розмаїтістю властивостей щодо різних біологічних об'єктів.
Всі мінеральні речовини прополісу активізують діяльність біологічних центрів організму, забезпечують їх ритмічне функціонування. Та^, цинк, марганець і мідь сприяють про¬цесам росту, розвитку й розмноження, виконують помітні функції в кровотворенні (разом із кобальтом), регулюють обмін речовин, впливають на функції статевих залоз. Крім гого, цинк має здатність збільшувати тривалість дії гормону підшлункової залози — інсуліну; він підвищує також гостро-гу зору.
Прополіс містить у невеликих кількостях різноманітні вітаміни: Вх, В2, В6, А, Е, нікотинову, пантотенову кислоти й ін.
Небагато в прополісі також азотистих речовин — білків, амідів, амінів, амінокислот. Загальна кількість азоту не пе¬ревищує 0,7 %. У його складі такі амінокислоти, як аспарагі¬нова, глутамінова, триптофан, фенілаланін, лейцин, цистин, метіонін, -валін, серіїн, глікокол, гістидин, аргінін, пролін, тирозин, треонін, аланін, лізин.
Смолисті й бальзамічні речовини прополісу у свою чергу містять коричний спирт, коричну кислоту, дубильні речови¬ни. Виявлений в прополісі секрет слинних залоз бджіл і сто¬ронніх домішок випадкового характеру. Тому прополіс являє собою складну багатокомпонентну речовину, що містить у своєму складі як органічні, так і міне¬ральні сполуки. Хімічний склад прополісу відображає рослин¬ну природу з домішкою речовин тваринного походження й змінюється залежно від географічної зони й складу її флори.
Розмаїтість цілющих властивостей, наявність сировини, простота виготовлення препаратів, їхня нешкідливість обу¬мовили інтерес до прополісу дослідників і практичних фа¬хівців медицини. Сам перелік наведених захворювань різних систем і органів, при яких із позитивними результатами за¬стосовуються препарати прополісу, переконує в мудрості на¬родної медицини, яка завжди справедливо ставила прополіс на гідне місце серед засобів боротьби із хворобами як інфек¬ційного, так і неінфекційногр походження.
Однією з переваг прополісової сировини є її екологічна чистота. До того ж прополіс і прополісовмісні препарати доб¬ре зберігаються протягом від одного до трьох років і більше в звичайних умовах.