Ще Аристотель висловлював припущення, що бджоли-розвідниці можуть розповідати своїм товаришам по вулику, де знаходяться квіти з солодким нектаром. Але «підслухати» розмови бджіл вченим вдалося лише в 20-х роках минулого століття. Зробив це австрійський зоолог Карл фон Фріш. За відкриття бджолиної мови йому згодом (через півстоліття) була присуджена Нобелівська премія.
Фріш помістив бджолину сім’ю в спеціально сконструйований скляний вулик, через стінки якого життя комах було видно у всіх подробицях. Можна було спостерігати, як бджола-розвідниця, виявивши за межами вулика блюдце з сиропом, повертається додому і виконує вигадливі «танці» з безліччю хитромудрих фігур. Подивитися на її «виступ» злітається все сімейство робочих бджіл. І незабаром до блюдця спрямовується армія бджіл-збирачів. Мова танцю і є та мова, на якій бджоли спілкуються один з одним. Кожне бджолине па має свій сенс. Перше, що повинна зробити розвідниця, – подати мешканцям вулика позивні «слухайте все». Для цього вона махає крилами і виділяє особливу речовину, яку вчені називають феромоном залучення. Потім приступає до танцю, тобто розповіді. Простіше за все донести до побратимів звістку про те, що квітка поруч: бджолі потрібно просто бігати по колу то в одному, то в іншому напрямку. Якщо ж мета знаходиться досить далеко, танець ускладнюється: бджола то крутиться з боку в бік, то біжить по стільниках прямо, рухаючи черевцем, то по діагоналі. Траєкторія її танцю нагадує вісімку: описавши півколо, бджола рухається по прямій, як би поєднуючи дві його точки, а потім здійснює друге півколо – вже у зворотному напрямку. Якщо бджола біжить по прямій знизу вгору, значить, летіти за нектаром потрібно до сонця, а якщо зверху вниз – від сонця. Дивно, але має значення і кут, під яким бджола відхиляється в танці від уявної вертикальної осі: розвідниця вказує збирачам кут між напрямком на сонце і напрямом на квітку.
Багато вчених до недавнього часу не вірили, що бджоли використовують таку складну і різноманітну мову. Тільки на початку 90-х років вдалося розвіяти сумніви завдяки розробленому датчанами роботу-бджолі. Це мініатюрне механічне створіння в точності повторювала всі фігури описаного Фрішем танцю, і бджоли летіли саме туди, куди їм вказував робот.
