Карпатські бджоли були відібрані на пасіках міжгірних улоговин Українських Карпат, де вологий і прохолодний клімат, бідний і переривчастий медозбір сприяли формуванню бджіл, які можуть існувати, використовуючи мінімальні можливості кормової бази, мобілізуючи усі резерви родини для збору кормів. Природний ареал поширення карпатських бджіл — це гірські і передгірні райони Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської і Чернівецької областей, де на окремих пасіках ще зберігаються чистопородні родини. Тому ці області оголошені зоною чистопородного розведення карпатських бджіл. Проте лише масив бджолородин Закарпатської області можна вважати чистопородним. Чистопородні карпатські робочі бджоли мають: сірий колір тіла із сріблястим опушенням тергітів; досить довгий хоботок — 6,3—6,7 мм, який дає змогу брати нектар з квітів червоної конюшини й ефективно їх запилювати; довжину крила — 9,3—9,6 мм; вагу при народженні 110 мг. Печатка меду переважно суха. Матки карпатських бджіл у період інтенсивної яйцекладки відкладають у середньому за добу 1500—3600 яєць і мають масу 230—360 мг. їх колір світло-каштановий, темно-каштановий і навіть чорний. Карпатські чистопородні трутні відзначаються коричневим, рідше — сірим опушенням спинного щитка грудей. Особливості карпатських бджіл - миролюбність, мала рійливість, відносно висока зимостійкість і стійкість до захворювання нозематозом, відносно тривалий віковий період льотно-збиральної діяльності, здатність збирати нектар з низькою концентрацією цукрів, вилітати за кормом з малою кількістю цукру в медовому зобику, збереження родиною льотної діяльності при відборі матки, активна відбудова стільників навіть при слабкому весняному медозборі, інтенсивний розвиток бджолородин і здатність ефективно використовувати медозбір.
