Інвазійні хвороби 

6.1. Нозематоз - інвазійне захворювання дорослих бджіл, маток і трутнів, викликане мікроспоридіями Nozema apis (Zander), які розвиваються в епітеліальних клітинах середньої і задньої кишки. Хвороба реєструється наприкінці зими і навесні, має характерні клінічні ознаки (рідкі, смердючі фекалії).  
Улітку хвороба може перебігати без клінічних ознак. Бджоли заражаються при поїданні меду і перги, при чищенні комірок, при використанні води, забрудненої спорами ноземи. Розвитку хвороби сприяють: недоброякісний корм (падевий, закислий мед), тривала зимівля у вологому приміщенні, весняні повторні похолодання. У хворих бджіл порушується діяльність кишечника, вони слабшають і гинуть від виснаження. 
6.1.1. Діагноз на нозематоз установлюють на підставі клінічних ознак хвороби і мікроскопічних досліджень з урахуванням епізоотичної ситуації. Нозематоз необхідно диференціювати від гафніозу сальмонельозу, колібактеріозу, а також порушень діяльності кишечника, викликаних недоброякісними кормами або порушенням спокою бджіл під час зимівлі. При діагностиці нозематозу відзначають три ступеня ураження: 
 - слабка - до 100 спор; 
 - середня - до 1000 спор;  
 - сильна - понад 1000 спор у полі зору мікроскопа. 
6.1.2. При слабкому ступені ураження здійснюють такі заходи: - проводять раннє виставлення бджіл із зимівника; - бджіл переганяють у продезінфіковані вулики, гнізда скорочують і утеплюють; - видаляють забруднені фекаліями бджіл стільники; 
- заміняють недоброякісний корм (кормові рамки беруть із резерву або від здорових бджолосімей), згодовують цукровий сироп або білкову пасту; 
- забороняють підгодівлю медом або пергою з уражених нозематозом гнізд; - уживають заходів для нарощування сили сімей і проводять заміну бджолиних маток. 
6.1.3. При встановленні середнього і сильного ступенів ураження бджіл спорами ноземи пасіку оголошують неблагополучною, встановлюють обмеження і проводять заходи відповідно до пунктів 4.9 - 4.13, 6.1.2 цієї Інструкції. 
6.1.4. При лікуванні нозематозу використовують спеціальні препарати відповідно до настанов щодо їх застосування (фумагілін ДЦГ і сульфадимезин, нозапіцид і др.). 
6.1.5. Згодовування меду і перги з хворих сімей здоровим бджолам, а також вивіз за рубіж сімей (пакетів) бджіл, маток і меду з неблагополучних пасік забороняється.  
6.1.6. Вулики й інвентар дезінфікують відповідно до пункту 4.6 Інструкції з дезінфекції.  
6.1.7. Пасіку благополучною щодо нозематозу при відсутності клінічних ознак хвороби і після проведення заходів відповідно до пунктів 4.14, 4.15 цієї Інструкції. 
6.2. Амебіаз - інвазійна хвороба дорослих бджіл, що викликана найпростішим одноклітинним організмом - Malpighamoeba mellificae (Prell), який розмножується і паразитує в мальпігієвих судинах комах наприкінці зими і навесні, і характеризується розладом кишечника. Сім'ї слабшають і гинуть під час польоту. Зараження відбувається при очищенні стільників у сім'ї і при використанні води із забруднених джерел. 
6.2.1. Діагноз на амебіаз ставлять на підставі ознак хвороби і мікроскопічного дослідження мальпігієвих судин з урахуванням епізоотичної ситуації. Aмебіаз необхідно диференціювати від нозематозу, вірусних хвороб і отруєнь дорослих бджіл. 
6.2.2. Профілактика і способи боротьби - як і при нозематозі бджіл, згідно з пунктами 6.1.2 - 6.1.6. Пасіки обладнують поїлками, які систематично очищають від трупів бджіл. 
6.3. Вароатоз (варооз) - інвазійна хвороба бджолиних сімей, яка викликається кліщем Вароа Якобсоні (Varroa Jacobsoni). Збудник уражає дорослих бджіл і розплід. При захворюванні з'являються вироджувані, не здатні до польоту трутні і бджоли, що приводить до ослаблення бджолиних сімей. При сильному ступені ураження гине розплід, спостерігається викидання з гнізд загиблих бджолиних і трутневих личинок та лялечок. Восени і взимку уражені кліщем сім'ї проявляють неспокій і часто гинуть у першій половині зимівлі. У загиблих бджіл відзначають утягнене черевце (синдром утягненого черевця), при роздавлюванні грудини гемолімфи не видно. 
6.3.1. Діагноз на варооз установлюють на підставі візуального виявлення кліщів на бджолах, у розплоді і воско-перговій крихті з дна вулика в умовах пасіки aбо лабораторії ветеринарної медицини з урахуванням епізоотичної ситуації. Життєздатність бджолиних сімей оцінюють за трьома ступенями ураження: слабка - до двох, середня - до чотирьох і сильна - понад чотири кліщі на 100 бджіл чи в 100 комірках трутневого або бджолиного розплоду із середини гнізда. Господарства, які мають сім'ї бджіл із першими двома ступенями ураження, вважають умовно благополучними й у ветеринарній звітності показують як благополучні. При масовому відході сімей  

  бджіл діагноз на варооз ставлять комісійно, попередньо встановивши шляхом лабораторного дослідження, що немає інших хвороб і отруєнь, а також порушень у годівлі й утриманні. Паразитів необхідно диференціювати від інших гамазових кліщів, які зустрічаються у вулику. 
6.3.2. Незалежно від ступеня ураження бджолиних сімей щорічно планують і проводять акарицидні обробки, реєструючи виконану роботу у ветеринарно-санітарному паспорті пасіки і зазначаючи у ветеринарній звітності. Керівники господарств і власники пасік зобов'язані здійснювати комплекс ветеринарно-санітарних, лікувальних, а також зоотехнічних і організаційно-господарських заходів, що спрямовані на зменшення інтенсивності інвазії вароозу, а саме: 
 - обов'язково виконувати діючі ветеринарно-санітарні вимоги розділів 1 і 2 цієї Інструкції; 
- проводити протиройові заходи, спрямовані на недопущення зльоту роїв. 
6.3.3. При третьому ступені ураження бджолосімей кліщем на пасіці вводять обмеження щодо кочівлі бджолиних сімей, перестановки стільників із розплодом з однієї сім'ї в іншу, забезпечують послаблення міжгосподарських зв'язків і зльоту роїв. 
6.3.4. Для обробки бджіл при вароозі застосовують зареєстровані в Україні препарати і способи, керуючись настановами щодо їх застосування (фольбекс ВА, апістан, апісан, байварол, акпін /неорон/, вароацид, таблетки апіваролю, санвар, піхтова, соснова, кропова олія, КАС-81, біпін, тактик, тепловий спосіб та інші). 
6.3.5. Перед обробкою хімічними засобами кожну партію препарату випробовують на трьох бджолиних сім’ях, різних за силою (слаба, середня, сильна). Якщо в сім'ях не спостерігається негативних явищ (велика загибель бджіл, ураження розплоду, зліт бджіл), то можна приступити до масової обробки бджіл. Якщо з'являється велика кількість загиблих бджіл, то використання препарату припиняється. 
6.3.6. Чисельність кліщів знижують шляхом: - систематичного видалення печатного трутневого розплоду за допомогою будівельної рамки (0,4-0,8 повної рамки); - вилучення печатного розплоду із сімей у відводки aбо в сім'ї-інкубатори із наступною обробкою їх одним із рекомендованих засобів після виходу всіх бджіл з комірок; - застосування сітчастих підрамників (кліщовловлювачів). Для підвищення ефективності боротьби з вароозом на пасіках необхідно виконувати комплекс лікувально-діагностичних обробок протягом активного сезону (з урахуванням природно-кліматичних особливостей різних регіонів і технологій утримання бджіл) за такою схемою:  
а) літні обробки (з 25.07 до 05.08)- проводять відразу після відкачки товарного меду, коли в сім'ях ще мінімальна кількість печатного розплоду. Обробки проводять 2-3 рази одним із затверджених препаратів (термічними смужками вароациду, акпіну /неорону/, фольбексу ВА, апіваролу, апістану, байваролу, апісану). Препарати використовують відповідно до настанов щодо їх застосування до початку підгодівлі бджіл на зиму. Одночасно з обробками проводять контроль її ефективності і визначають ступінь ураження бджіл кліщем, для чого в 2-3 вулики закладають на дно листи паперу чи картону або поліетиленову плівку, змазані вазеліном або олією. Після першої обробки через добу листи виймають і закладають нові. Цей контроль дозволяє установити інтенсивність інвазії і, відповідно, необхідну кількість обробок та ефективність препаратів. 
Використання органічних кислот /щавелева, мурашина, молочна/ проти вароозу рекомендоване після відкачки товарного меду і до початку підгодівлі бджіл на зиму, коли у вулику мало рамок із незапечатаним медом, тому що він сильно накопичує залишки органічних кислот після обробок; 
б) осінні (завершальні) обробки (з 15.10 до 01.11) - проводять відразу після повного виходу розплоду (при відсутності печатного розплоду в бджолосім’ях). Обробки рекомендовано проводити водними аерозолями препаратів тактику або біпіну (обробки проводять при температурі повітря не нижче 00С), затвердженими термічними препаратами (обробки проводять при температурі повітря +8 - 100С), які застосовують відповідно до настанов. 
в) навесні після обльоту бджіл і встановлення температури повітря не нижче плюс 10-12оС рекомендується проведення діагностичних обробок 1-5 бджолосімей будь-яким затвердженим препаратом (крім водних розчинів біпіну або тактику). Ці обробки дозволяють установити ефективність завершальних обробок і намітити план заходів боротьби з вароозом у новому сезоні.  
6.3.7. Для того, щоб виключити появу стійкої популяції кліщів вароа на пасіках, необхідно кожні 3-4 року змінювати препарати однієї хімічної групи на другу. 
6.3.8. При використанні синтетичних піретроїдів (aпістан, байварол і інші) необхідно проводити заміну стільників у гніздах бджіл через кожні 2-3 роки. 
6.3.9. Для підвищення життєдіяльності бджолиних сімей використовують білкові, мінеральні і вуглеводні кормові добавки (паста "Мікостат”, біоспон, серпін, апітонус, ендонуклеаза бактеріальна) відповідно до настанов щодо їх застосування. 
6.3.10. Дезакаризацію вуликів, бджоловодного інвентарю, стільників проводять сірчаним газом, спалюючи 200 г сірки на 1 м3 приміщення (контейнерів), де розміщений бджоловодний інвентар, витримують 24 години, після чого приміщення провітрюють, а стільники перед закладанням у вулик промивають водою відповідно до п. 5.1 Інструкції з дезінфекції. 
6.3.11. Вивозити бджолосім’ї (бджолопакети), маток за кордон можна тільки з дозволу країни-імпортера, у благополучні по вароатозу країни їх відправка заборонена. 6.3.12. Обмеження з пасіки знімають після одержання дворазового негативного результату або виявлення першого або другого ступенів ураження сімей бджіл при дослідженні дорослих бджіл і трутневого розплоду в осінню ревізію минулого року і весняну поточного. 
6.4. Акарапідоз (акароз) - інвазійна хвороба дорослих бджіл, що викликається мікроскопічним кліщем Acarapis Wоodi. Найбільшого розвитку хвороба досягає в кінці зими і навесні, а також улітку при тривалій вологій погоді. Уражаються трахеї бджіл. Хворі бджоли не здатні до польоту, плазують на прилітній дошці і навколо вуликів, крила їх можуть займати неправильне положення, вони розчепірені, мовби вивихнуті, в різному положенні (розкрилиця). 
6.4.1. Хвороба перебігає хронічно, інкубаційний період не встановлений (іноді для максимального розвитку інвазії потрібно 2-5 років). Тому необхідно постійно проводити дослідження підмору бджіл у лабораторіях ветеринарної медицини навесні. 
6.4.2. Діагноз на акарапідоз установлюють на підставі клінічних ознак хвороби і мікроскопічних досліджень трахей бджіл з урахуванням епізоотичної ситуації. Паразитів необхідно диференціювати від акароїдних кліщів, що зустрічаються в гніздах бджіл і іноді проникають у їхні трупи. 
6.4.3. При виявленні акарапідозу на пасіці вводять карантині обмеження і проводять заходи згідно з пунктами 4.9-4.12 цієї Інструкції. 
6.4.4. Бджолині сім'ї неблагополучної пасіки піддають лікуванню одним із затверджених препаратів (термічними смужками вароациду, акпіну, неорону, фольбексу ВА, апіваролу). 
6.4.5. Карантинні обмеження скасовують через рік при одержанні триразового негативного результату лабораторних досліджень бджіл на акарапідоз, проведених з інтервалом 14 днів і після проведення завершальних заходів відповідно до пунктів 4.14, 4.15 цієї Інструкції. 
6.5. Тропилелапсоз - інвазійна хвороба розплоду бджолиної сім'ї, що викликається гамазовим кліщем Tropilaelaps clareae, характерною рисою збудника якої є маленькі щетинки на дорсальній поверхні тіла. Основним джерелом інвазії є уражені кліщем бджоли. У результаті захворювання відзначається загибель печатного розплоду, з'являються недорозвинені робочі бджоли і трутні.  
В Україні офіційно захворювання не встановлене. 
6.5.1 Діагноз на тропілелапсоз установлюють на підставі характерних клінічних ознак хвороби, виявлення і диференціації кліща Т.clareae на бджолах, у розплоді або воско-перговій крихті з дна вулика. 
6.5.2. При виявленні збудника тропілелапсозу на пасіці вводять карантинні обмеження і виконують заходи відповідно до пунктів 4.9 - 4.12 цієї Інструкції. 
6.5.3. Якщо захворювання реєструється вперше, то приймається рішення про знищення хворих сімей. 
6.5.4. При ураженні значної кількості пасік у сім'ях бджіл, уражених кліщем і підозрюваних у зараженні, весь розплід (крім стільників із засівом тільки яєць) видаляють із гнізд і перетоплюють на віск. Дно вулика накривають листом паперузмазаним вазеліном, або ставлять сітчастий підрамник. Ці сім'ї у прохолодне приміщення (зимівник) на 3-4 дні. Формують гнізда, підставляючи чисті продезінфіковані стільники або рамки з вощиною і 2 рази обробляють бджіл концентрованою мурашиною кислотою по 30-50 мл, розливаючи у флакони із широкою горловиною або в поліетиленові кришки, діаметром 9 см, які ставлять біля верхніх планок рамки. Кислоту вносять двічі, з інтервалом 12 днів, на 3-5 діб. Папір з опалими кліщами спалюють. 
6.5.5. Карантинні обмеження на пасіці скасовують через рік після ліквідації хвороби і виконання вимог пунктів 4.14, 4.15 цієї Інструкції. 
6.6. Браульоз (вошивість бджіл) - інвазійна хвороба бджолиної сім'ї, яка викликається паразитами - Braula coeca та іншими, що уражають маток, робочих бджіл, трутнів і ушкоджують стільники. 
6.6.1. Діагноз на браульоз ставлять на підставі візуального виявлення двох і більше браул на матці і одиничних осіб на робочих бджолах в умовах пасіки aбо в лабораторії ветеринарної медицини з урахуванням епізоотичної ситуації. Браул необхідно диференціювати від гамазових кліщів і інших комах (браули - безкрилі комахи, що мають три пари ніг). 
6.6.2. При встановленні діагнозу на браульоз пасіку оголошують неблагополучною, встановлюють обмеженн.




Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2001 р. № 131/5322