Один із них мешкає у селі Підгородне Любомльського району. Тут його знають усі, адже наразі Олександр Савосюк обіймає посаду сільського голови. Бджільництвом же займається вісімнадцять років. А ідея «бджолиної бані» з’явилась у нього недавно.

На фото: Лікувальне ліжко

— Випадково побачив по телевізору передачу про такого пасічника, — розповідає Олександр Григорович. — Мене ця тема дуже зацікавила, тому почав вивчати її в Інтернеті. Дізнався, що недалеко — у селі Ворончин Рожищенського району — є чоловік, який має лежаки на вуликах. Я поїхав до нього, подивився — і вирішив зробити щось подібне у себе. Проте трохи вдосконалив. Бо лежаки в того бджоляра були з бортиками, тому людина на них могла лежати тільки на спині. Це не дуже зручно.

Олександр Григорович запрошує до малесенького будиночка, який, як виявилося, стоїть на вуликах (із кожного боку живе по дві бджолосім’ї). У хатинці ж — два лежаки, тобто одночасно може відпочивати двійко людей. Господар наголошує, що покривала на лежаках — із натуральних тканин, які залишились у спадок від бабусі. У майбутньому планує зробити матраци з сіна. Чоловік згортає рядно та показує невеличкі отвори:

— Не переживайте, через них бджола не пролізе, — заспокоює. — Це для того, щоб людина могла користуватися теплом, мікровібрацією, біополем бджіл. До речі, тепло відчувається відразу. Монотонний гул нагадує шум моря. Усе це разом має чудовий заспокійливий ефект. Якщо людина не знервована, то за десять хвилин засинає. Бувало, я цілими ночами тут спав.

Одначе пан Олександр застерігає: бджоли не люблять різких запахів парфумів, алкоголю, шуму, стуку. Тому в такому будиночку треба поводитися чемно.

За його словами, «бджолина баня» дуже добре впливає на дихальну, серцево-судинну, опорно-рухову системи.

— Тут влітку своєрідна ароматерапія, — розповідає пасічник. — Людина відчуває запах прополісу, воску, меду. А це діє заспокійливо. І що б не говорили, а прополіс усе ж таки є природним антибіотиком. Доведено, що в радіусі двохсот метрів від пасіки повітря набагато чистіше.

Територія, де чоловік облаштував свою пасіку з лікувальними вуликами, дуже мальовнича: недалеко ставочок, ліс. Тож тут просто приємно прогулятися. Проте поки що відвідувачів у Олександра Савосюка було небагато. Кілька разів приїздили люди з Луцька, Володимира-Волинського. Та востаннє звернулися запізно — у серпні, коли вже завершується сезон медозбору і бджіл треба утепляти, лікувати, годувати. Тому найкраще таку «бджолину баню» відвідувати з кінця квітня аж до початку серпня.

Директор районного центру зайнятості Ольга Бондаренко, як розповів пан Олександр, постійно його переконує, що потрібно робити рекламу, залучати до себе відвідувачів, бо така діяльність є елементом зеленого туризму.

— Задумаюся над її словами, — каже бджоляр. — А чому б і ні? Треба спробувати. Планую до наступного року побудувати ще два-три таких будиночки, але вже з дахом пірамідальної форми: це також створює позитивну ауру. Трохи вдосконалю інтер’єр.

Загалом у Олександра Григоровича планів багато, проте на все, каже, треба гроші та час. А якраз останнього йому бракує. Чоловік має намір навчитися робити з бджолопродукції різні настоянки, мазі, медовуху, а ще, коли матиме багато відвідувачів, треба буде подумати й про якийсь міні-готель.

На запитання, чи прибутково сьогодні в селі займатися бджільництвом, відповів, що набагато вигідніше, ніж, скажімо, скотарством.

— Цей рік був поганий щодо медозбору, — пояснює пасічник, — бо дощі постійно йшли, липа швидко відцвіла. — Та в середньому по три кілограми меду з вулика отримав. Коли є бажання, можна мати непогані прибутки — і затрати окупляться. Одначе молодь сьогодні працювати не хоче, особливо на ту зарплатню, яку пропонують. Звичайно, посидіти біля бару й попити горілки простіше. Проте якщо захотіти, то заняття для себе можна знайти і в селі.

Після розмови бджоляр пригостив медом із різнотрав’я. Запевнив, що якраз такий є найкращим за смаковими та цілющими якостями.